Велотур: Смарагдові гавані Фіоленту

8-11 березня Смарагдові гавані Фіоленту (Севастополь - Інкерман - Чорна річка - Балаклава - яликом на Загублений Світ - Василева балка - мис Фіолент - мис Херсонес - Севастополь)

Туди їдем 7 березня потягом №28 (20.21 з Києва, в 13.05 в Севастополі) 8 березня. Першого дня ми катаємось вздовж Севастопольської бухти, подивимось мальовничий монастир в Інкермані, руїни фортеці Каламіта. Побачимо мальовниче озеро на місці гіпсових виробіток. Долиною Чорної річки виїжджаємо в Балаклаву. поселяємось в готель, гуляємо вечірнім містом. Дистанція за день: 32 км 9 березня. Зранку на човнику вирушаємо у тригодинний вояж у Загублений Світ - мальовничу бухту на мисі Айя, що з усіх боків оточена скелями, туди можна потрапити лише з моря. Далі, об'їжджаємо Балаклавську затоку, побачимо тунелі для підводних човнів, що знаходиться в скелі. Через гори виїжджаємо у Василеву балку - мальовничу бухту з безлюдним пляжем. Далі, знову горами, їдемо понад кромкою яйли, милуючись узбережжям. ввечері приїжджаємо на мис Фіолент, ночуємо в садибі. купаємось на Яшмовому, Царських пляжах. Дистанція за день: 23 км, гори 10 березня. Їдемо далі вздовж узбережжя Фіоленту, побачимо мальовничий "грот Діани". Відвідаємо руїни античного міста Херсонес, покатаємось по набережній Севастополя. Ввечері вирушаємо додому потягом № 28 (з Севастополя відправлення в 18:25, прибуття в Київ в 11.08 ранку) Дистанція за день: 35 км Загальна дистанція близько 100 км по гірським, лісовим дорогам і асфальту. Вартість туру: 1165 гривень прокат велосипеда і шолому - плюс 100 грн до ціни У вартість туру входить: квитки на потяг Київ - Севастополь - Київ (плацкарт) оренда човника Балаклава - загублений світ і назад харчування (сніданок, вечеря - гаряча їжа, обіди - бутерброди-сухофрукти) проживання в садибах послуги інструктора групова медична аптечка групова велосипедна аптечка страховка на весь час подорожі У вартість туру не входять: харчування в поїзді прокат гірського велосипеда і шолома Інкерман Інкерман (крим. İnkerman, «печерна фортеця»; Каламіта, Інкірма) виник у VIII-IX століттях як візантійсько-херсонеський форпост (на місці давнішого таврського поселення), спершу відомий як Каламіта. Середньовічний православний монастирський центр. Імовірно, у зв'язку з цим існують перекази про заслання на тутешні каменоломні імператором Марком Ульпієм Траяном римського єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув'язнення тут у VII столітті папи Мартина I. У 1427 році Олексій Комнін, правитель князівства Феодоро, збудував тут фортецю. У VIII столітті в Інкермані виникає печерний монастир, який існував майже тисячу років (прийшов у занепад у XVIII столітті після виселення християн з Криму). У 1850 році монастир був відновлений під ім'ям Інкерманського скиту святих Климента та Мартина. У 1867 році проведено розширення, перебудова й упорядкування житлових приміщень і печерних храмів, був заново відкритий печерний храм святого Мартина Сповідника. Головний храм монастиря, освячений в ім'я святого священномученика Климента, — це один з найбільших печерних храмів Криму. Він має форму тринефної базиліки; у вівтарі, зверху ніші для запрестольного образу — традиційне візантійське рельєфне зображення хреста в колі. Єдиної думки про час спорудження базиліки немає (від VI до VIII століть), але храм вважається найдавнішим, принаймні в Європі. Поруч з храмом святого Климента знаходиться храм святого апостола Андрія Первозванного, який, за переказами, був висічений при святому Клименту. Датується приблизно 96-м роком н.е. Балаклава Балаклава (Палакіон)Стародавній географ Страбон згадує про існування тут поселення Сюмболон-лімен «Гавань символів, призвісток». Звідси генуезьке Чембало. Сучасна назва походить від турецького *balyk «риба» та *juva «гніздо» — «Місце, багате рибою» Балаклавська бухта - одна із самих зручних бухт на Чорному морі для швартування кораблів, база підводних човнів, вона вузька (200-400 м) і глибока (до 17 м), в ній не буває штормів. При вході в бухту скелястий берег робить декілька поворотів, тому з боку відкритого моря гавань взагалі не видно. Зараз Балаклава є популярним кримським курортом. Туристів приваблює не тільки місто з древньою історією і великою кількістю пам'яток, але й навколишні пляжі, куди можна добратися на катерах, і мальовничі скелі біля мису Айя з гротами. До 1957 року Балаклава була окремим містом, але тепер офіційно входить до складу Балаклавського району Севастополя. За часів СРСР — закрите місто, база підводних човнів. Нині відкрите для туристів. Розташоване на узбережжі Балаклавської бухти Чорного моря. Її унікальність полягає на тому, що завдяки вигнутій формі входу з відкритого моря в ній практично не буває штормів. Глибина бухти невелика, до 8 метрів, тому підводні човни під час холодної війни заходили в бухту тільки вночі, щоб не розсекречувати їхню схованку. У радянські роки колишнє рибальське поселення використовували для базування військово-морського флоту. Починаючи з 1990-х років, військові кораблі поступово вивели, місто перетворили на туристичний центр. Нині в бухті Балаклави створена база для приватних яхт. Прямо на схід від міста розпочинаються Кримські гори. Головним елементом місцевого краєвиду є руїни фортеці Чембало. Зі схилу, де стоїть фортеця, відкривається вид на південне узбережжя Криму. Пам'ятник Лесі Українці в Балаклаві Балаклава формально є частиною Севастополя, але місцеві мешканці вважають її окремим містом. Фактично від краю житлової забудови Севастополя до Балаклави — близько 10 кілометрів незабудованої території (в основному виноградники). До Севастополя регулярно ходить транспорт, проїзд займає близько 10 хвилин. У Балаклаві міститься філія Центрального музею Збройних Сил України — Військово-морський музейний комплекс «Балаклава». Експозиція музею висвітлює діяльність Чорноморського флоту. Музей розміщено в приміщенні колишнього заводу і ремонтного доку підводних човнів і ядерного арсеналу. Фортеця Чембало Фортеця Чембало На вершині скелі в Балаклаві знаходиться - цитадель, оточена з одного боку урвищем, а з іншого потужними стінами з вісьмома вежами, причому дві вежі стояли осторонь і не були з'єднані зі стінами. Всередині цитаделі знаходився консульський замок-башта (приблизно близько 15 м у висоту), Массаро (митниця) і церква, яка, ймовірно, служила усипальницею знатних жителів. У середині XIV ст. в бухту Символів прибули генуезці. Їх фортеця підноситься на мисі, що панує над входом до Балаклавської бухти. У 1475 р. Чембало захопили турки, давши їй нову назву - Балак-Юве (Балаклава). У перекладі Балак Юве означає "риб'яче гніздо". Ця фортеця також відома тим, що сюди засилали повалених татарських ханів з Бахчисарая. мис Айя Мис Айя утворений скелястою громадою гори Кокія-Кая (557 м над рівнем моря) і пов'язаними з нею із півночі - горою Самналих-Бурун (580 м над рівнем моря), зі сходу - горою Куш-Кая (666 м над рівнем моря). Скелі, складені верхньоюрськими мармуроподібними вапняками, круто падають у безодню моря. У західній частині скелястий і стрімчастий берег мису Айя переходить в урочище Аязьма, а його східна прибережна смуга обмежена скелястим обривом гори Куш-Кая - урочищем Батиліман. Зелений світ мису Айя нараховує до 500 видів рослин, з яких 28 видів занесені до Червоної книги України. Над грандіозними обривами мису Айя смарагдовим покривалом розкинулися ліси з ялівця високого й сосни Станкевича. Ця рудокора сосна, одягнена в тонку й довгу яскраво-зелену і світло-зелену хвою, уперше виявлена в Криму відомим ученим В.І. Станкевичем. Внаслідок виняткової посухостійкості вона росте навіть там, де немає й натяку на ґрунтовий покрив - на голих вапняках. Окремі дерева на цьому мисі мають вік більше 200 років і досягають 8-10 метрів висоти при діаметрі стовбурів більше півметра. А в урочище заказника Аязьма є цілий гай з сосни Станкевича, подібному якому немає більше ніде у світі. "Загублений Світ" "Загублений Світ"так називається ділянка берега на мисі Айя, затиснена між стрімкими скелями, що зриваються в море стінами масиву Арфен-Чер-Бурун на заході і мису Айя на сході (відріг мису Айя, розташований над загубленим світом, іноді називають Кокія-Кала). Ця невеличка ділянка берега довжиною менше кілометра доступна тільки з моря. Батарея № 19( Драпушко) Батарея № 19( Драпушко)Будівницво берегової батареї № 19 розпочато ще в 1912 році, а завершено в 1924. Батарея Драпушко призначалася для боротьби з крейсерами і есмінцями. Озброєння батареї складали чотири 152 мм гармати Кане. Розташовувалася батарея на горі праворуч від виходу з Балаклавської бухти, на скелястому березі між мисом Куро (мис Куронь, він же Батарейний і скелею Митиліно, була встановлена ​​на бетонній основі і мала залізобетонні погреби для боєзапасу і бетонний бруствер, який прикривав особовий склад гармат від вогню противника з моря. Батарея мала круговий обстріл, володіючи скорострільністю до 10 пострілів на хвилину. Проте, з боку суходолу, знаряддя не були захищені і були так само вразливі, як і гармати польової артилерії. Василева балка Василева балкамальовнича бухта, знаходиться на півтора км на захід від входу до Балаклавської бухти. Раніше огинала зі сходу гору Псілерахі, зрізанув середині ХХ століття Балаклавським рудоуправлінням. Названа на честь церкви Св. Василія, щораніше знаходилася в цьому районі. Батарея № 21 Батарея № 21На вершині гори Кая-Баш над Балаклавою, розташовані останки 21-ої берегової батареї, зведеної на місці французького редуту № 8 першої лінії Кельмеж, а також на колись розташованих тут позиціях пускових установок зенітних ракет середнього радіусу дії С-300 мис Фіолент Мис Фіолент мис в південно-західній частині Кримського півострова, в Балаклавському районі Севастополя. Мис складений гірськими породами вулканічного походження, залишками вивержень стародавнього вулкана, що діяв тут 150 млн років тому. По обидва боки від мису на берегових урвищах видно потоки лави і пласти туфів. Древній вулкан суттєво зруйнований морем, зверху його вкривають вапняки, але є і вкраплення мінералів (яшма, сердолік, халцедон та інші), завдяки яким отримав свою назву Яшмовий пляж на схід від мису. За переказами, саме на мисі Фіолент ступив на кримську землю апостол Андрій Первозванний, який прибув сюди для проповіді Євангелія. Крім назви Фіолент мис був також відомий під іменами Партеніум, Феленк-Бурун, Манастир-Бурун, мис Святого Георгія. Найдавніша назва мису — Партеніум (або мис Діви) грецького походження і пов'язане з давньо-грецьким міфом про Іфігенію, яка була віднесена сюди Артемідою, щоб стати жрицею в храмі Діви. Цей міф використовували поети і письменники Евріпід, Есхіл, Йоганн Гете, Олександр Пушкін, Леся Українка, композитор Крістоф Ґлюк, художники Іван Айвазовський і Валентин Сєров. Фіолент також називали мисом Святого Георгія, бо за переказами святий з'явився потерпілим від бурі грецьким морякам на скелі Святого Явління біля мису. Моряки що вижили у 891 році заснували на скелях на схід від мису Свято-Георгіївський монастир[1]. Святому мис зобов'язаний ще однією своєю назвою — Манастир-Бурун (крим. manastır — монастир, крим. burun — мис). Назва Фіолент (Фелент, Феолент) вперше з'являється на картах Новоросії в 1807 році. Існує кілька версій походження сучасної назви. Згідно з першою з них «Фіолент» — це грецький вираз «Божа країна». Згідно з іншою, назва походить з часів панування генуезців і походить від італ. violente — «несамовитий» (біля мису часті морські шторми). Ще одна етимологія виводить назву від тур. felenk (скат для спуску суден на воду)[2]. Російський історик, кримський краєзнавець Олександр Бертьє-Делагард вважав, що назву можна перекласти з турецького як «Тигровий мис», бо на скелястому березі чергуються смуги жовтуватого вапняку і темного трахіта, що нагадує тигрову шкуру. Жителі Севастополя називають Фіолентом не тільки сам мис, а й ділянку узбережжя завдовжки близько 10 км Свято-Георгіївський монастир і скеля Святого Пришестя Свято-Георгіївський монастиррозташований на Гераклейському півострові, між мармуровою балкою і мисом Фіолент, на верхній терасі берега, прямовисно обривається із заходу до моря. Перша відома документальна згадка про Георгіївський монастир датується 1578 роком. За переказами монастир заснований в 891 р. грецькими моряками. Вони, заскочені бурею, терпіли аварію корабля, і, розуміючи неминучість загибелі, стали закликати на допомогу святого великомученика Георгія. Святий, почувши їх молитви, з'явився на великій скелі поблизу берега і миттєво втихомирив бурю. Коли врятовані моряки піднялися на скелю, то на її вершині вони знайшли ікону святого великомученика Георгія, винесли її на берег і в скелі влаштували печерну церкву. У 1891 р. на скелі Святого Пришестя був поставлений хрест із зображенням святого великомученика Георгія Переможця, що вражає дракона і датою "891-1891" мис Лермонтова (Джаншиїв мис), грот Діани мис Лермонтова (Джаншиїв мис), грот ДіаниВсередині цього мису є своєрідна природна "морська брама", крізь яку спокійно проходить шлюпка, т.зв. грот Діани, очевидно на честь храму Артеміди-Діани, який, як вважають, знаходився на мисі Фіолент. Назву мису пов'язують із ім'ям власниці дачі, що перебувала на піднесеному березі в районі цього мису. Застаріла назва Джаншиїв - за прізвищем Г.А. Джаншиєва, засновника однойменного курортного селища, що розташовувалося на узбережжі поблизу цього мису. Херсонес Херсонес Таврійський (дав.-гр. Χερσόνησος )значить «півострів», за середньовіччя Херсон, у слов'янських джерелах Корсунь) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Херсонес Таврійський був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Пам'ятник затопленим кораблям Пам'ятник затопленим кораблям (його ще називають пам'ятник затонулим кораблям) - візитна картка Севастополя. Він розташований у Севастопольській бухті, в 10 метрах від набережної Приморського бульвару. Пам'ятник затопленим кораблям - це триметровий гранітний стрімчак, складений із грубо оброблених кам'яних брил. Його верхівку вінчає коринфська колона з бронзовим двоглавим орлом, який спрямував свій погляд до моря. В одному дзьобі орла - лавровий вінок слави, в іншому - морський якір. До основи монумента прикріплена бронзова плита з картою Севастопольської бухти і лініями затоплення кораблів. Напис на плиті свідчить: «В пам'ять кораблів, затоплених в 1854 і 1855 роках для загородження входу на рейд». Загальна висота пам'ятника затонулим кораблям - майже 17 метрів. Пам'ятник затопленим кораблям був споруджений у 1905 році, до 50-річчя першої героїчної оборони Севастополя. Його творці - скульптор А. Г. Адамсон, архітектор В. А. Фельдман та військовий інженер О. І. Енберг. 15 військових суден Чорноморського флоту затопили в період Кримської війни і першої оборони Севастополя для загородження входу на внутрішній рейд військовим судам Англії, Франції, Туреччини. Ось вони - лінійні кораблі: «Дванадцять апостолів», «Святослав», «Ростислав», «Гавриїл», «Сілістрія», «Варна», «Уриїл», «Селафаїл», «Три Святителя», фрегати: «Флора», «Сізополь», «Кагул», «Месемврія», «Мідія», корвет «Пілад». Екіпажі кораблів, знявши артилерійські знаряддя, захищали Севастополь на бастіонах. Всього в бухті затопили близько 80 кораблів. Після закінчення Кримської війни частину з них підняли на поверхню

Велотур: Йорданія. Казка серед пустелі

16-30 березня; 1-17 листопада 2013 року Велотур: Йорданія. Казка серед пустелі Маршрут: (Amman - Madaba - Mount Nebo - Dead sea - Mujib Reserve -- Karak - Shobak - Petra - Wadi Rum - Aqaba)

Йорданія - відносно невелика країна, що знаходиться між долиною річки Йордан, Мертвим морем, Червоним морем і Аравійською пустелею. Мабуть, всі бачили численні фото Петри - неймовірного витвору природи і людського таланту. Фотографії не обманюють - це дійсно варто побачити на власні очі. Ваді-Рам, червона пустеля.. Окремі гори, що стоять серед червоних дюнів. Різнокольоровий пісок під ногами. Втрата відчуття масштабу і відстані. Неймовірні витвори вірту - кам*яні мости серед пустелі. Гостинні бедуїни. Каньйони біля Мертвого моря - ми пройдемо по дну річки, затисненої сеерд червоних стін. серед каньйону - красивий водоспад. І що приємно - вода в річці бере початки з термальних джерел, тому мерзнути не доведеться;) Червоне море - кольорові рибки, корали і морські їжаки. Чудовий фініш поїздки на пляжі. і, до всіх природніх красот - неймовірно гостинн, привітні люди. Частий і приємний ритуал гостинності - запрошення на "бедуїнське віскі" - чорний солодкий чай з м*ятою. Поїхали разом - буде класно! День 1 Приліт в аеропорт Амман Королеви Алії. Amman - Madaba ночуємо в готелі Дистанція з адень - 40 км День2. Madaba - Mount Nebo - Dead sea - Mujib Reserve ночуємо на березі Мертвого моря Дистанція з адень - 50 км День 3. Mujib Reserve - Al Mazraa - Al Karak ночуємо біля фортеці Дистанція з адень - 55 км День 4. Al Karak - Tafilah ночуємо в горах Дистанція з адень - 65 км День 5. Tafilah - Shobak castle ночуємо біля фортеці Дистанція за день - 50 км День 6 Shobak - Petra ночуємо Дистанція за день - 35 км День 7 Petra День 8 Petra - Wadi Rum ночуємо в пустелі Дистанція за день - 117 км на бусі День 9 Wadi Rum ночуємо День 10 Wadi Rum День 11 Wadi Rum - Aqaba ночуємо біля Червоного моря Дистанція - 75 км День 12 Aqaba + Червоне море ночуємо біля Червоного моря Дистанція - 30 км День 13 Aqaba - Amman Дистанція 350 км на бусі День 14 Amman -аеропорт Дистанція - 35 км Загальна дистанція на велосипедах - 450 км Вартість туру: 1220 доларів США вартість станом на 6.06.2012 У вартість туру входить: • переліт Київ-Амман-Київ • трансфер Петра-Ваді Рам і Акаб - Амман • віза в Йорданію і збір при виїзді з країни • три ночівлі на даху готелів • вхідні квитки в Петру, Муджиб, Ваді Рам • послуги гіда-інструктора • харчування згідно програми • групова медична аптечка • групова велосипедна аптечка • страховка на весь час подорожі У вартість туру не входять: • харчування в літаку і кафе(при бажанні) • прокат велосипеда і турспорядження [/i] Приєднатися до поїздки: З питаннями, уточненням та бажанням приєднатись до поїздки звертайтесь: 8-067-789-98-22 8-093-745-00-98 8-093-767-00-71 8-044-360-36-70 ICQ: 356339367 ICQ: 164788709 скринька: svitzaochi {зАвиванець} ukr.net _____________________________________Йорданія_____________________________________ Країна розташована на Близькому Сході та межує із Сирією на півночі, Іраком на північному сході, Саудівською Аравією на сході і півдні та Ізраїлем і Західним Берегом на заході. Сухопутний кордон з вищевказаними країнами складає 1 619 км. Є також межі, окреслені Затокою Акаба і Мертвим морем (берегова лінія становить 26 км.). Основну територію (90%) Йорданії займають пустинні плато, на заході країни є пагорби і гори. Річка Йордан відокремлює Йорданію і Ізраїль. Найвищою точкою країни є Джабал Рам (один тисячі сімсот тридцять чотири м.), низькою - Мертве море (-486 м.). Великі міста - столиця країни Амман на північно-заході, Ірбід і Ез-Зарка-на півночі. Клімат в Йорданії сухий і теплий в основний час року у зв'язку з тим, що основну частину країни займають пустелі. Середня річна кількість опадів від 25-50 до 200 мм. На північному заході країни за рахунок орографії і близькості до Середземного моря середня річна кількість опадів становить від 300 до 800 мм. Основна кількість опадів, що випадають припадає на холодний період (з листопада по березень). _____________________________________Амман_____________________________________ Амман - столиця Йорданії, у минулому столиця Амонітського царства - Раббат Амон, потім - греко-римське місто Філадельфія (одне з міст Декаполіса). Спочатку побудований як і Рим на семи горбах, сьогоднішній Оман займає щонайменше 10 гір, на схилах яких живописно розташовані будинки і вілли переважно білого кольору. З історичних визначних пам'яток варто відзначити Кріпосну гору (Джебель каляа) - високий горб з руїнами храму Геркулеса, археологічним музеєм і пам'ятниками багатьох інших епох, а також римський амфітеатр на 6 тис. глядачів, розташований у підніжжя Кріпосної гори. Люди заснували тут поселення у Неоліті, приблизно 6500 року до н.е. — археологічна пам'ятка Айн Газал, у східній частині сучасного міста у 13 сторіччі до н.е., в часи Ізраїльського царства царя Давида Амман називався Рабат Амон, столиця амонитів, народу, що походив від біблійного Амона. Амонитське царство захопила Асирія, потім Вавилонія, потім Персія, і потім Александр Македонський. Птолемей ІІ Філаделфус, еллінізований єгипетський цар, перейменував його у Філадельфія. Далі місто стало частиною Набатейського царства до 106 року н.е. коли Філаделфія стала частиною римського повіту Десятимістя, що існував в часи Ісуса Христа. В 324 році, коли християнство стало офіційною релігією Римської імперії Філадельфія стала єпископським містом. Єпископський храм залишився в міській Цитаделі. Філадельфія отримала сучасну назву Амман у Хасанітський період і досягла розквіту в часи Халіфату Омейядів, оскільки розташована неподалік від його столиці Дамаск, і в часи Халіфату Аббасидів, столиця якого була у Багдаді. Місто було зруйновано декількома землетрусами і залишалося невеликим селом до переселення з Черкесії у 1887 горян Кавказу, які тікали від Кавказької війни. Отоманський султан побудував залізницю у Хіджаз (Хіджазька залізниця), що поєднала Дамаск і Медіну — місце мусульманського хаджу. В 1921 році, Абдула І Йорданський обрав Амман столицею Емірату Трансйорданія. Оман зріс швидко з прибуттям біженців з Палестини у 1948 році. _____________________________________Мертве море_____________________________________ Мертве море - безстічне солоне озеро між Ізраїлем і Йорданією. Його поверхня і узбережжя знаходяться на рівні 422 м нижче рівня моря і цей рівень постійно знижується. Узбережжя озера є найнижчою ділянкою суші на Землі. Мертве море це один з самих солоних водойм на Землі, солоність досягає 33.7 проміле. Довжина озера 67 км, ширина 18 км у найширшому місці, максимальна глибина 378 м. Перша згадка назви «Мертве море» знайдено в працях давньогрецького вченого Павсанія, який одним з перших досліджував його води. Море називається «мертвим», тому що через високий вміст солі в ньому не може жити ні риба, ні інші організми (за винятком деяких видів бактерій в гирлі річки Йордан). У Мертве море впадають кілька пересихаючих струмків і річка Йордан. Тільки за останні 40 років обсяг водотоку скоротився з 1,43 млрд. кубометрів на рік до 100 млн. Інтенсивність випаровування з поверхні моря перевищує швидкість його поповнення прісною водою річки Йордан. Та й вода річки Йордан використовується для інших цілей. В результаті рівень моря знижується на 1 м у рік. Так, за 50 років море втратило третину своєї площі. Йорданські вчені говорять про можливість повного зникнення Мертвого моря до 2050 року Зниження рівня ґрунтових вод призвело до утворення підземних порожнин і просідання ґрунту. На території Ізраїлю і Йорданії налічується близько 1200 провалів, глибина яких іноді досягає 25 метрів. Така дірка заповнюється водою, а вода набуває кольору якогось мінералу, виходить мальовнича лагуна. _____________________________________Королівська дорога_____________________________________ Королівська дорога – торгівельний шлях, що мав життєво важливе значення для стародавнього Близького Сходу. Вона починалась в Єгипті, і проходила через Синайський півострів у Акабу. Звідти вона повертала на північ, через Амман і Дамаск виходить до Євфрату. Ця дорога була частиною Великого Шовкового шляху, завдяки цьому землі багатіли, активізувалось будівництво, торгівля, ремесла.. Через необхідність захищати важливу торгівельну артерію, будуються замки Корак і Шобак. Недалеко від дороги славнозвісна Петра. Великою мірою, цим шляхом ми і будемо їхати на велосипедах. _____________________________________Мадаба_____________________________________ Мадаба знаменита своєю візантійською мозаїкою, що включає "Карту Мадаби", мозаїчну карту Палестини, датовану 6 століттям. Складена з двох мільйонів шматочків, ця карта показує Ніл, Мертве море, Єрусалим, включаючи Храм Гробу Господнього. Мадаба є сучасним житловим містом, що включає церкви Пророка Іллі та Св. Діви Марії і найстаріший Зал Іполита. Цей зал повний мозаїчних сцен з трагедії Іполита "Федра". _____________________________________Гора Небо_____________________________________ Гора Небо (Mount Nebo), місце, звідки Мойсей побачив землю обітованну. Також вважається що саме тут похований пророк, правда місце його поховання досі не знайдено. _____________________________________Муджиб_____________________________________ Заповідник Муджиб - це один із семи заповідників Йорданського королівства. Розташований він у мальовничому місці - в ущелину Ваді Муджиб, яке плавно збігає в Мертве море. Заповідник був заснований в 1987 році, а його територія становить 220 кв. км. C заходу він межує з морськими хвилями, а на сході з горами Мадаби і Карак. Завдяки тому, що тут постійно волого і немає вітрів через специфічну закриту атмосферу ущелини, тут склалися ідеальні умови для зростання різних видів рослин і проживання тварин. На території Муджибу нараховано близько 420-ти видів рослин, серед них 43 види рідкісних, 67 лікарських і чотири, які були не відомі і не вивчені до 1996 року (ophioglosum polyphyllum, kickxia judaica, polygomum argyrocoleum, withania obtusifolia). Також зафіксовано 150 видів птахів, серед них ті, які потребують особливої охорони, причиною є скорочення їх популяції (орел-могильник, боривітер степовий, яструбиний орел, стерв'ятник, чорний сокіл, білоголовий сип, славка Чорноголова). У заповіднику мешкають тварини, близько 10 видів, серед яких є і хижаки. Тут, у природному середовищі, можна побачити як пасуться на схилах ущелини надзвичайно граціозні гірські козли. Ібекси - це чудові представники сімейства парнокопитних, які, на жаль, знаходяться на межі зникнення. Проте вчені Королівського Товариства Охорони Природи вже протягом кількох останніх років з успіхом здійснюють програму зі збільшення чисельності цього виду, і стада ібексов сьогодні стали значно більшими. Якщо пощастить, то тут можна зустріти каракала - рідкісного нині представника сімейства котячих. Місцевий хижак має деяку схожість з невеликою риссю, він прекрасний мисливець і лише за допомогою одних стрибків здатний спіймати птаха в повітрі. У заповіднику Муджиб існує кілька різних маршрутів - сухопутні й водні, але пересуватися по території заповідної зони можна лише з дозволу Королівського Товариства Охорони Природи. _____________________________________Карак_____________________________________ Аль-Карак або Керак (Kerak), був за часів Хрестових походів частиною Єрусалимського королівства. Він стоїть на Королівській дорозі, найважливішому торговому шляху Близького Сходу, який починався в Єгипті і йшов уздовж Дамаску і річки Євфрат. Замок є цитаделлю міста, розташований на висоті 1000 м над рівнем моря і оточений з трьох сторін долиною. З фортечних стін Карак можна розгледіти Мертве море, а біля підніжжя в даний час проживає близько 200 тис. чоловік. Ще з часів епохи заліза на місці Аль-Карак жили моавітяни. У Біблії це місце відоме як - Qer Harreseth. У Другій книзі царств 16:9 і в Книзі пророка Амоса 1:5, 9:7 говориться, що це місце куди прийшов Арам до того, як оселилися в Палестині і куди Тільяф (Tiglath-Pileser) (правитель Ассирії) послав бранців після завоювання Дамаску. У наслідку Карак був частиною Набатейського держави після завоювання Римською імперією в 205 р. н. е.. З часів завоювань Олександра Македонського Аль-Карак мав важливе стратегічне значення і був відомий як Хархе (Kharkha). Спорудження замку хрестоносцями почалось в 1140-х роках. Хрестоносці назвали його Crac des Moabites або "Kerak in Moab", як часто згадується в літературі. Будівництво замку зайняло близько 20 років і закінчилося тільки в 1161. У силу свого розташування на схід від річки Йордан, Керак дозволяв контролювати як пастухів-бедуїнів, так і торгові шляхи з Дамаску в Єгипет і Мекку. З Кераку Рено здійснював свої набіги на торгові каравани і навіть спробував осадити святиню мусульман Мекку. У 1184 р. Саладін став біля стін фортеці у відповідь на розбійницькі напади і багаторазові порушення перемир'я з боку Рено. Цікаво, що облога міста проходила під час вінчання Ізабелли Єрусалимської. Після переговорів сторін Саладін милостиво погодився не направляти снаряди облогових знарядь на частину замку, де проходило вінчання. Підоспілий на виручку Рено, король Балдуїн IV, врятував місто від Саладіна, втім ненадовго. Через дуже короткий час замок знову був обложений і зданий гарнізоном замку взимку 1188 Відомо, що під час облоги захисникам замку довелося продавати жінок і дітей в рабство (Схожі події мали місце і при облозі фортеці Монреаль). Після переходу до мусульман Карак грав стратегічну роль у регіоні протягом наступних двох століть. У 1263 р. правитель мамелюків Бейбарс зміцнив замок і побудував на північно-заході додаткову вежу .. Під час правління мамелюкского султана ан-Насир Ахмада Карак став столицею всього королівства мамелюків і зміг витримати 8 великих облог до тих пір, поки не був узятий племінником султана ас-Саліх Ісмаїлом На кріпосних стінах Карак були вперше випробувані перший порохові знаряддя мамлюків. За свою історію Карак осаджувався величезна безліч разів, проте його ніколи не намагалися взяти приступом аж до XIX ст. У 1840 році при захопленні замку єгипетським Ібрагім Пашею велика частина укріплень була зруйнована. Незважаючи на те, що укріплення серйозно постраждали з плином часу, а також від воєн і землетрусів, старому місту і фортеці досі вдається домінувати над навколишнім ландшафтом. Щоб потрапити в замок необхідно піднятися з долини. Після чого ви потрапляєте на величезне плато завдовжки близько 850 метрів, де розташовані старе місто і цитадель. Остання близько 220 метрів в довжину і 125 метрів завширшки на півночі і 40 метрів у південній частині, де вузька низина, поглиблена і перетворена в рів, відокремлює замок від прилеглого набагато більш високого пагорба (це була улюблена позиція Саладіна для установки облогових гармат). Усередині замку легко відрізнити грубу і темну кладку хрестоносців від акуратно обтесаних блоків більше світлого і м'якого вапняку, який належить до пізнішого, "арабському" періоду. _____________________________________Шобак_____________________________________ Замок Шобак (Shawbak або Shobak) в Йорданії, відомий також мусульманським хроністам як Монреаль (Montreal), був побудований за часів хрестових походів першим королем Єрусалимського королівства. Замок знаходиться в 120 км від Карак, і в 35 км. від всесвітньо відомого міста Петра. Займаючи стратегічне положення на шляху паломників і торговців, він дозволяв збирати багату данину. Він же став у підсумку одним з останніх замків, залишени хрестоносцями на Святій Землі під натиском Саладіна. Після їх відходу замок втратив своє значення і поступово руйнувався. Лише недавно на його території почалися серйозні археологічні дослідження. Історія Після завоювання Єрусалиму в 1099 р. хрестоносці поступово розширюють свої володіння у Святій Землі. У 1100 р. першим королем Єрусалимського королівства після смерті Готфріда Бульонского стає його брат - Балдуїн I (Baudouin Ier), граф Едеський. У 1115 Балдуїн I відправляється в похід для завоювання Трансйорданії, великій території на схід від Йордану, в давнину називалася Ідумея. Там для зміцнення свого становища він закладає замок Шобак. Перші укріплення були побудовані за 18 днів і в будівництві брав участь сам Балдуїн I. З цієї причини замок і отримав назву серед хрестоносців - Монреаль або "Королівська гора" (Mont Royal). Замок займав стратегічне положення, підносячись на пагорбі над долиною, і дозволяв контролювати шляху паломників і караванів з Сирії на Аравійський півострів. Король Балдуїн I брав плату за прохід повз замку і тим самим поповнював казну королівства. Першим каштеляном Шобака став Роман ле Пюї (Roman le Puy). Замок був у володінні Королівства Єрусалимського до 1142 р., після чого він перейшов у володіння Трансйорданії. У цьому ж році для захисту кордонів королівства на північ від Шобака король Фульк Єрусалимський побудував замок Карак. Завдяки вдалому розташуванню Шобака Саладіну не вдалося скористатися облоговими машинами, однак через виснаження запасів замок здався через два роки облоги в травні 1189. За легендами захисники замку настільки страждали від виснаження, що їм довелося продати своїх дружин за їжу, а їхні очі осліпли від нестачі солі. Облогою Шобака керував Аль-Малік аль-Аділь (al-Malik al-Adil). Після здачі замку він дозволив всім захисникам дістатися до Антіохії і навіть викупив їх дружин. Пізніше замок був захоплений мамлюками і повністю ними перебудований, а від початкового плану Шобака залишилося не так багато. _____________________________________Петра_____________________________________ Петра - столиця Едома або Ідумеї, пізніше столиця Набатейського царства. Місто розташоване на території сучасної Йорданії, на висоті більше 900 метрів над рівнем моря і 660 метрів над навколишньою місцевістю, долиною Арави, у вузькому каньйоні Сик. Прохід в долину - через ущелини, розташовані на півночі і на півдні, тоді як зі сходу і заходу скелі прямовисно обриваються, утворюючи природні стіни до 60 метрів у висоту. Коли проходиш прохолодним каньйоном Сик завдовжки кілометр, за поворотом відкривається Скарбниця - велична будівля з фасадом, висіченим з величезної скелі. Це одна із споруд першого століття, що найкраще збереглися. Будівлю вінчає величезна урна з каменя, в якій нібито зберігалося золото і коштовні камені, - звідси й походить назва «Скарбниця». Каньйон поступово розширюється, і туристи потрапляють в природний амфітеатр, в пісчаникових стінах якого безліч печер. Але головне, що впадає в очі, - це видовбані в скелях склепи, в які неодмінно бажають потрапити туристи. Колонада і амфітеатр свідчать про присутність римлян в місті в першому і другому століттях. Петра розташовувалася на перехресті двох найважливіших торгових шляхів: один сполучав Червоне море з Дамаском, інший - Перську затоку з Газою на узбережжі Середземного моря. Караванам, що відправлялися від Перської затоки, переповнені дорогоцінними прянощами, тижнями доводилося мужньо переносити суворі умови Аравійської пустелі, поки вони не досягали прохолоди вузького каньйону Сик, ведучого в довгождану Петру. Там мандрівники знаходили їжу, дах і прохолодну цілющу воду. За словами римського історика Плінія туристичний бізнес жителів Петри був дуже прибутковим, тому що окрім плати за житло і за корм для верблюдів, були потрібні подарунки для охоронців, сторожів, служителів храму і слуг царя. Але прянощі і пахощі, що продаються в багатих європейських містах, приносили нечуваний прибуток, тому купці не жаліли коштів на такі витрати. Сотні років торгівля приносила Петрі велике багатство. Але коли римляни відкрили морські шляхи на схід, сухопутна торгівля прянощами зійшла нанівець і Петра поступово спустіла, загубившись в пісках. Багато споруд Петри споруджувалися в різні епохи і при різних господарях міста, в числі яких були ідумеї (18-2 ст. до н.е.), набатеї (2 ст. до н.е. - 106 р. до н.е.), римляни (106-395 рр. до н.е.), візантійці і араби. У 12 столітті н.е. ним володіли хрестоносці. Поряд з античним театром тут можна побачити будівлю епохи ідумеїв або набатеїв. Проте, пам'ятників, споруджених після 6 століття н.е. практично немає, бо в ту епоху місто вже втратило своє значення. _____________________________________Ваді-Рам_____________________________________ Ваді-рам - величезний незайманий простір, в якому зупинився час, червона пустеля. Деякі скелі в лабіринті її монолітних гір досягають 1750м у висоту, і піднятися на них можуть тільки досвідчені альпіністи. У пустелі, яку називають «Місячною долиною», можна насолодитися спокоєм безкрайніх просторів, досліджувати каньйони і колодязі, на стінах яких 4000 років тому були висічені малюнки, і відкрити для себе безліч інших скарбів. Під час Арабського повстання проти Османов в період першої світової війни тут був військовий штаб Принца Фейсала ібн Хусейна і Т. Е. Лоуренса. Головна визначна пам’ятка Ваді-рам - це сама пустеля. Її ландшафт характерний для піщаної пустелі: горби з пісковика («джебель») піднімаються над поверхнею долини. Вони нависають над бедуїнським селом, в якому розташований Форт патруля пустелі. Поліцейські в пустелі самі по собі - вражаюче видовище: це люди в традиційному одязі кольору хакі, багато хто з них досі пересувається на верблюдах. _____________________________________Акаба_____________________________________ Акаба — єдиний порт Йорданії, розташований в затоці Акаба в Червоному морі. Через місто проходить значна частина зовнішньої торгівлі держави. Людські поселення існували тут здавна завдяки рідкісному для цієї місцевості джерелу води. Погорб Тель аль-Халіфа вважається місцем, де колись стояло прекрасне місто легендарного царя Соломона. Воно під назвою Еціон-Гебер згадується у Старому Заповіті. В епоху еллінізму (ІІІ ст до н.е), із воцаріння грецької династії в Єгипті місто на честь дружини першого з Птолемеїв отримало нову назву — Береніка. Набатеї, що жили у Петрі, активно воювали з грецькими сусідами за вплив у затоці. Вони піратствували на Червоному морі, ганялися за птоломеївськими торговими суднами. Не боялися вступати в бій і з військовими кораблями. У ІІ столітті до нашої ери вони атакували порт і знищили флотилію греків. В Римські часи місто відоме під назвою Елана і була їх військовим опорним пунктом. В Х столітті Акаба була великим портовим містом, однак до ХІІ століття занепала і перетворилася на невелике містечко – перевалочний пункт для ісламських прочан що йшли з півночі до Меки та Медіни. Наприкінці Першої Світової війни в Акабі знаходився штаб Лоуренса Аравійського який організував повстання арабів проти Туреччини. В часи англійського мандату на Палестину британці збудували в місті порт і облаштували військово-морську базу яка існувала тут до 1957 року. В 1950 році порт було розширено, в 1961 відкрито для кораблів з великою осадкою. _____________________________________Червоне море_____________________________________ Червоне море – внутрішнє море Індійського океану, розташоване між Аравійським півостровом і Африкою у тектонічній впадині. На півночі Синайський півострів ділить море на дві частини: Суецький та Арабський. Через суецьку протоку Червоне море сполучено із Середземним. За якістю і різноманітності коралів, морської флори і фауни Червоного моря немає рівних в Північній півкулі. Туристичний бум, що охопив останніми роками єгипетське узбережжя Червоного моря, в значній мірі пов'язаний саме з унікальним і неймовірно багатим підводним світом цього тропічного моря, популяризацією підводного плавання. Коралові рифи є своєрідним життєвим центром, що привертає безліч риб. Вражає різноманітність форм коралів, які можуть бути круглими, плоскими, розгалуженими, а також мати інші фантастичні форми і колірну гамму - від ніжно-жовтого і рожевого до коричневого і синього. Червоне море – найтепліше у світі і одне з самих солоних. З свою історію воно кілька разів повністю висихало через зниження рівня світового океану. Зараз море з коним роком розширюється, через мільйони років воно може стати океаном.

Велотур: Румунія. Дерев'яні церкви Мармарощини

Дерев'яні церкви Мармарощини
Маршрут: ( Хуст - Сокирниця - Крайникове - Данилівка - Олександрівка - Колодне - Діброва - Солотвино - Sighetu Marmatiei - Fereşti - Mănăstirea - Sat-Şugatag - Hărniceşti - Deseşti - Ocna Sugatag - Breb - Budesti - Sârbi - Călineşti - Bârsana - Poienile Izei -Botiza - Şieu -Rozavlea - Leud Sus - Manastirea Leud - Dragomiresti - Săliştea de Sus - Bogdan Vodă - Coştiui - Rona de Jos - Sighetu Marmatiei - Солотвино)

Мармарощина

5 сторіччя — край був заселений слов'янами (білі хорвати).
10 сторіччя — прикордонний край Угорщини Боршова (Borsova) став Берегською жупою (центр - Берегсас (Берегове); заснована Штефаном (Stephen) I).
11 сторіччя — виділена округа Мармарощина з області Боршова (головне місто Борша (Borşa)).
1241 р. — татарська навала знищила тут до 50% населення.
1353 р. — мармароський князь Драґош (Dragoş), посланий Людовиком І, заснував Молдовське князівство, васальне щодо Угорщині.
1359 р. — мармароський князь Богдан здобув незалежність для Молдови і став її володарем.
В середньовіччі Мармарощина була відома багатими покладами солі (шахти) і згодом за деревину.
За рішенням Тріанонського договіру 1920 року історичний край Мармарощина був розділений між Чехословаччиною (60 % території) і Румунією (південніше річки Тиса; 40 % території).

Назва Марморош вперше зявляється в документах у 1199 році. У 1386 році землі Мармарошу включені до Угорщини як комітат Марамарош, а у 1526 р. він потрапив під владу Габсбургів; у 1553 р. цісар Фердинанд І приєднав його до Семигороддя (Трансильванія). Після І Світової війни у 1918-20 рр. Мармарош був розділений між Чехо-Словаччиною та Румунією [5]. У новій країні Мармарош став частиною Підкарпатської Руси – української національно-територіальної автономії Чехо-Словаччини. У 1939 р. ця ж частина увійшла до молодої держави Карпатська Україна зі столицею в Хусті. У 1939-44 рр. він потрапив до складу Угорщини. Взимку 1945 року закарпатські українці перебрали адміністрацію Сиготу та навколишніх українських сіл, одначе Мармарош був знову розділений за міжвоєнним станом, - цим разом між УРСР а Румунією. Сучасний українсько-румунський кордон із цим співпадає.

Пропоную проїхатись на велосипеді по Мармарощині
Детальніше тут: Велотур: Румунія. Дерев'яні церкви Мармарощини

Велотур: Румунія. Монастирі Буковини

6-9 грудня
Буковинські монастирі Румунії
Маршрут: (Siret –Balinesti – Dragomirna – Patrauti – Suceava – Voronet – Humorului – Moldovita – Sucevita – Putna - chilia Daniel Sihastrul - Radauti - Arbore - Siret)

Буковина — історична назва українських етнічних земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Серету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина — Чернівецька область) та Румунії (Південна Буковина — обл. Сучава та Ботошани Румунії). Як вважається, свою назву, яка вперше зустрічається у 1392, Буковина одержала від обширних букових лісів, що покривали значну частину її території. Монастирі були побудовані на Буковині під час 15-16-го століття в той час, відзначений особистостей молдавського князя Стефана Великого (1457-1504) і його сина, Петру Рареш (1530-1538; 1541-1546). Штефан Великий був прославлений командир армії, захисник християнства і плідний промоутером культури. Фрески Воронець, Гумор, Moldovita, Арборе або Sucevita все регулюється поєднано дух, який виражається, з одного боку, повторення художніх стилів, засоби, мотиви і сцени, і, з іншого боку, абсолютної гармонії встановлених між генієм людини на роботі і красивим природним фоном, на якому монастирі були. Монастирів в Буковині тепер під захистом ЮНЕСКО культурних об'єктів Сьогодні ми відвідаємо монастирі Гумор, Сучевіца, Молдовіца, Воронець та Арборе. Монастир Гумор був зведений 1530-го року і не має таких великих розмірів. В одному з малюнків представлено падіння Константинополя, що зображує тодішні почуття румунів щодо турків. Метою малюнку було збереження християнства в румунів. На іншій стіні монастиря можна милуватися притчею про блудного сина - одну з найбільш відомих притч Ісуса Христа.

Пропоную покататись по Буковині на велосипедах, з відвідванням найяскравіших монастирів.
Програма туру тут: Велотур: Буковинські монастирі Румунії

Велотур: Йорданія. Казка серед пустелі

12-24 березня; 15-27 жовтня 2011 року
Велотур: Йорданія. Казка серед пустелі
Маршрут: (Amman - Madaba - Mount Nebo - Dead sea - Mujib Reserve -- Karak - Shobak - Petra - Wadi Rum - Aqaba)

 

Детальніше про поїздку читайте тут: Велотур у Йорданію 

20 травня - 5 червня 2011 року
Сирія. Від моря до пустелі
Маршрут: (Antakya - Ballouran Lake - Latakia - Saladdin castel - Jablah - Baniyas - Qalat al-Marqab - Amrit - Qalat Yahmour - Al-Abrash Lake - Azzara - Krak des Chevaliers - Qala'at Masyaf - Salib Church - Hama - Qalaat al-Shmammis - Mashrafah Qatna - Homs - Palmyra - Damascus - Aleppo - Antakya)

Детальніше про поїздку читайте тут: http://www.svitzaochi.com/page_108_velotour_siria_vid_moria_do_pusteli.html

Відкриття зимового велосезону. Сміла - Холодний Яр - Чигирин - Суботів - Олександрівка

На минулих вихідних (10-11 листопада) їздив закривати осінній велосезон 2007, але вийшло так, що одночасно відкрив і зимовий сезон: в ніч з суботи на неділю лив дощ, в неділю зранку почався конкретний снігопад :) тому добра половина поїзди пройшла по снігу і під снігопадом..

Власне, спочатку планував в суботу подивитись Смілу, покататись по селам і ярам біля Холодного Яру, подивитись сам Холодний Яр, Суботів. В неділю планував поїхати у Чигирин, звідти в Олександрівку, Бовтишку і Розумівку.
Проте раптовий сніг не лише підкоригував плани, через нього я спізнився на електричку, а квитків ні на які поїзди в напрямку "Київ" або хоча б "Північ" небуло.

Отож, в перший день нічого не завадило подивитись Смілу(стільки раз був тут проїздом і ніразу не залишався, щоб подивитись місто), покатався по околицях. Купа хаток ще під соломою, безлюдні дороги, нерозорані яри, якось там ніби трохи зупинився час..
До монастиря їхав Гайдамацьким Яром з Жаботина, там мало не з-під коліс вискочили три косулі. Дуже вразив скіфський вал посеред Холодного Яру, ніде більше не бачив земляних споруд таких масштабів і щоб до цього часу збереглись в такому стані - досі висота валів складає близько 5 метрів.
На ніч попросився в селі Новоселиця, пустили переночувати в першій же хаті:)
На другий день їздив по снігу. Буквально за пару годин його нападало більше 15 см, швидкість руху значно знизилась, тому встиг лише в Суботів і Чигирин. А на електричку запізнився..

Звіт можна почитати тут

Фотографії тут